Mormegilк манге

Хм, давненько я не дивився чогось, що змусило б мене поринути у філософські думи. І... в цей раз також не змусило. Можливо в свій час теми і те, як вони розкривались, було оригінальним,то на мене що переглянув цей тайтл сьогодні він ефекту не справив. В коментарях накинули список піднятих тем. Пройдусь по ним.

"Пошук себе в цьому світі". Взагалі таке формулювання я сприймаю як "пошук свого місця в цьому світі" аля ким би я хотів би бути (у всіх сенсах). Цього у фільмі нема зовсім.

"Страх виявитись фальшивкою". Є, але таке формулювання не задає питання. Це просто констатація факту: страх є.
"Чи живий ти, якщо ти на 95% -- синтетика і пам'ять твоя може виявитись фальшивою?" От це добре питання. Та для мене не нове, я Діка почитував. Відповідь -- так. Хоча саме питання взагалі не про це, тому жодна відповідь не є вірною. Від відповіді нічого не міняється. Відповідь нічого не міняє. Назвеш ти кого небудь живим чи мертвим від цього він бездиханним трупом не обернеться чт рухатися не почне. Тут проблема у людських мізках, що задаються дурними питаннями. Бачте, важливе їм самопризнання себе.

"Чи людина я?" Те ж саме.

"Що робить нас людьми?" Цього я також не побачив. Питання хто є людиною, а хто -- ні, нема. Є питання "Чи людина я?" І ці два питання, хоч і пов'язані, але одне друге за собою не обов'язково тяне.

Питання, в більшості, такі собі. Насправді тут більше показаний перехід, коли люди наближаються по суті своїй до машин, а машини -- до людей. І наближаються настільки, що зливаються воєдино. Ну що, круто. Хоча на саме цікаве питання, якого чорта цей Лялькар так сильно захотів бути "канонічно" живим, відповіді нема. Ну, а "фінальна форма" Кусанагі нерозкрита. Яка філософія у нової Мотоко? А чорт його знає.